Введення карантину у зв’язку з епідемією коронавірусу спровокувало деяку паніку серед населення.
Чому виникає паніка і як не піддатися їй?
Паніка виникає, коли людина відчуває загрозу для себе, і тоді в неї просинаються стародавні інстинкти, які допомагають виживати, вважають психологи.
Під час паніки люди часто ведуть себе ірраціонально. Раптом з’являється багато енергії, так як це необхідно для виживання. Але організм зменьшує затрати на розумову діяльність, і тому люди можуть здійснювати ірраціональні вчинки. Такі, як наприклад, скупка туалетного паперу.
Психологи зазначають, що паніка примушує людей вести себе, як оточення, і якщо оточення починає вести себе ірраціонально, то вони теж копіюють цю поведінку.
Українці вже декілька тижнів живуть та працюють в умовах карантину. Вимушене обмеження прав та свобод, постійний потік новин про коронавірус та невизначеність майбутнього вибиває опору з-під у багатьох. Про те, як не втратити психологічне здоров’я та заспокоїтися в умовах стресу?
Дотримуйтеся інформаційної гігієни
Не читайте новини цілодобово. Виділіть для цього окремий конкретний час (наприклад, кожен день з 15:00 до 16:00). Краще не робити це зранку, перед сном і на голодний шлунок. І, звичайно, перевіряйте джерела інформації
Прийміть те, що відбувається
Запитайте себе: що можна зробити в цій ситуації, а в чому ви безсилі? Пам’ятайте, проконтролювати абсолютно все неможливо, як би ви не старалися.
Випустіть пар
Якщо емоції зашкалюють, не тримайте їх у собі. Боятися, хвилюватися або відчувати себе пригніченим – нормально. Накопичуючи і стримуючи емоції, ви тільки підсилюєте стрес.
Пишіть
Візьміть кілька аркушів паперу, і почніть писати. Все, що приходить в голову. Як завгодно. Не звертаючи уваги на граматику і орфографію. Тут тільки ви, ручка і папір. Пишіть про те, що вас хвилює, про свої емоції, проблеми. Напишіть 100 раз в стовпчик, що коронавірус – відстій (як Барт Сімпсон на дошці). Пишіть півгодини і ви побачите, що стане легше.
Переосмисліть, що відбувається
Так, зараз нелегко. Зміна стандартного життєвого розпорядку сильно вибиває з колії. Бізнес завмирає: продажі падають, а стрес зростає. Але що якщо поглянути з іншої сторони? Може саме час закінчити старі справи, сповільнитися, переглянути цінності, подумати про життя і про роботу, і зрозуміти, куди рухатися далі і що для цього потрібно зробити?
Добре харчуйтеся і висипайтеся
Організм – єдине ціле. Поганий сон і їжа розхитують нервову й імунну системи. Побалуйте себе чимось смачненьким, тільки в міру. Звертайте увагу на процес поглинання їжі, не відволікайтеся. Не їжте все підряд і на ходу. Намагайтеся висипатися.
Розвивайтеся
Карантин для багатьох вивільнив час для справ, які не вдавалося зробити раніше. Наприклад, переглянути відкладений серіал, пройти онлайн курс чи переглянути лекцію. У цей час чимало платформ надають пільговий, або безплатний доступ до своїх ресурсів.
На думку психологів, паніці піддаються у першу чергу люди з низьким рівнем занятості.
Заземлюйтеся
Поставте обидві ноги на підлогу рівно, не схрещуючи. Відчуйте свої ступні, як ви на них опираєтесь. Можна робити це стоячи, або сидячи (зігніть коліна під прямим кутом).
Дихайте
Є низка різних дихальних технік – підійде будь-яка. Можете просто глибоко вдихати і видихати протягом трьох хвилин.
Зверніться до психолога
Психолог допоможе вам розібратися в собі, знайти причини стресу, помітити і відреагувати витіснення емоції і зрозуміти, що робити, щоб в майбутньому уникати подібних ситуацій і реакцій.
Окрім цього, психологи також радять, як зберегти, або навіть покращити стосунки з рідними під час вимушеного карантину.
В умовах карантину ми змушені довго залишатися вдома. Для когось це випробування самотністю, для інших – перевірка на міцність постійною близькістю. І це абсолютно нормально. Адже як би ви не були дружні з членами сім’ї, мати особистий час і простір дуже важливо для кожної людини. Тому першочерговим завданням є його організація. Поговоріть із домашніми, розподіліть обов’язки і знайдіть час для усамітнення.
Не бійтеся конфліктів – це всього лише етап на шляху до вирішення проблеми. І в умовах постійної близькості вони можуть виникати частіше, ніж раніше. Намагайтеся більше говорити, ділитися емоціями і прояснювати що мають на увазі люди, які вас оточують. Всі проблеми можна вирішити, але звертайте увагу на форму і інтонацію того, що ви це говорите.Займіться чимось разом. Наприклад, заплануйте регулярну фізичну активність: спільна зарядка, танці, йога. Або організуйте сімейне дозвілля: можна збирати пазли, грати в «показуху», малювати, будувати халабуди, і ще дуже багато чого. Пам’ятайте, що дітей не потрібно постійно розважати. Дайте їм можливість зайнятися чимось самостійно, тим часом подбайте про себе. Скористайтеся карантином, аби краще
Як допомогти дитині витримувати стреси та відновлюватись після них
Давайте поміркуємо, чи стикаються дітлахи, якими ми опікуємося, зі стресами, як часто і якими саме? А ще цікаво, у чиєму житті стресів більше – дитячому чи таки дорослому? Цікаво, що коли я запитую про це батьків, а подекуди і вчителів, то найчастіше чую у відповідь те, що життя дорослої людини містить набагато більше стресів, зокрема через відповідальність, яку вона тягне на своїх плечах і якої зовсім не відчувають та знати не хочуть малі та великі неслухи.
Насправді ж, якщо розуміти стрес як умови, в яких ми зазнаємо сильної напруги та тиску, через те, що не відчуваємо можливості з ними впоратись, не маємо ресурсів, знань, умінь, досвіду… – то дитяче життя виглядає набагато вразливішим.
Адже обставин, які вибиваються з розуміння типових та сприятливих для розвитку, – безліч. Це і надмірне шкільне навантаження, і відсутність повноцінного відпочинку, і конфлікти у школі, родині та з ровесниками, а ще – інтенсивні спортивні тренування, переживання втрат, батьківське розлучення, зміна місця проживання, перехід в інший садочок чи школу, хвороби, особливо ті, що пов’язані з перебуванням у лікарні, та багато іншого.
Загалом кожна дитина неодноразово стикається із сильним стресом, а, за різними дослідницькими даними, понад 40-60% усіх дітей переживають події, які є не просто стресовими, а – травматичними, такими, що містять безпосередню загрозу життю та здоров’ю самої дитини або в яких діти є свідками небезпеки для інших.
Саме тому важливе доросле завдання – не стільки захистити дітей від щоденних та випадкових стресів, скільки навчити, допомогти, створити умови, в яких ті могли б впоратися зі стресами, долати їхні наслідки, відновлюватись та рухатись далі.
Власне, у психології є багато понять, які в різний спосіб описують здатність протистояти стресу: стресостійкість, управління стресом, толерантність, чутливість до стресу, опірність стресу. Давйте познайомимся з двома, які описують найважливіші для сучасної дитини здатності – витримувати стреси (вміти не втрачати якість життя у стресових умовах) та відновлюватись після них (швидко повертатись у добрий настрій та продуктивний стан).
Перше – hardiness (найчастіше перекладають як життєстійкість або витривалість); друге – resilience (психологічна гнучкість або відновлюваність). Цікаво, що обидва поняття прийшли у психологію ззовні. Hardiness – із садівництва, йдеться про здатність рослин виживати, квітнути та давати насіння в несприятливих для цього умовах; resilience – фізична характеристика матерії, яка описує її здатність повертатись до первинної форми після деформації. Натисніть на кухонну губку або навіть подушечку власного пальця – вони прогнуться, але за якийсь час знову повернуть собі форму, а от пластилін лишиться ввігнутим і не відновить форми.
ЯК З’ЯВЛЯЄТЬСЯ ЖИТТЄСТІЙКІСТЬ
Перші дослідження hardiness (життєстійкості) в її психологічному сенсі належать Сьюзен Кобейса та Сальваторе Мадді (Maddi & Kobasa, 1984). Вчені помітили, що в ситуації стресу більшість людей починають гірше працювати, мають негаразди зі здоров’ям, частіше конфліктують з близькими, впадають у депресію, стають агресивнішими і навіть вдаються до спроб самогубства.
Однак є і люди, які поводяться та почуваються навпаки. Тривале перебування у стресових ситуаціях призводить до того, що їхні досягнення зростають, самопочуття покращується, стосунки розвиваються та стають міцнішими, до того ж, збільшується і продуктивність праці.
Зацікавившись, що відрізняє одних від інших, дослідники дійшли висновку, що, на відміну від “страждальців”, життєстійкі особи геть інакше сприймають критичні ситуації, інших людей та обирають особливий спосіб дій у кризі. Так, вони завжди шукають підтримку в інших і самі готові її надавати, вони відчувають, коли можуть впливати на події та повсякчас намагаються контролювати їх, вони намагаються буди задіяними в тому, що відбувається, а не спостерігати зі сторони. А ще – сприймають кризу більше як привід до розвитку, змін та адаптації, а не ризик чи загрозу благополуччю.
Звісно, кожного цікавить, як допомогти дитині стати життєстійкою і досягти того, щоб вона не потрапила до лав піддатливої до стресу більшості?
Цікаво, що Мадді провів масштабне дослідження, в якому встановив чіткий і однозначний зв’язок між життєстійкістю та умовами зростання (Maddi, 2006). Так найстійкішими виявилися люди, які, по-перше, мали в дитинстві досвід важких стресових ситуацій, але не один, а в парі з досвідом підтримки близьких людей та подолання проблем. Тобто дитина, яка стикнулася з трудністю, навіть такою складною, як розлучення батьків чи смерть близької людини, і за допомоги дорослих впоралася з нею – буде стійкішою, ніж та, котра не мала підтримки (що очевидно), але так само вона буде стійкішою за ту, котра не мала самих труднощів.
По-друге, життєстійкими виявились люди, яких в дитинстві спрямовували на пошук цілей, свого призначення, дозволяти пробувати себе в багатьох діяльностях та не карали за помилки, а, навпаки, вчили виправляти їх. Вразливими ж до стресу та криз у дорослості стали ті діти, які у свій час недоотримали підтримки, схвалення, підбадьорювання та не мали емоційного зв’язку з дорослими.
10 підказок на щодень, спрямованих на те, аби допомогти дітям та підліткам побудувати психологічну відновлюваність
Психологічна відновлюваність залежить насамперед від ресурсів, які має людина, а також вміння бачити їх і користуватися ними. Саме ресурси – а це все, що додає в життя якості та позитиву – і підтримка друзів та рідних, наявність хобі, вміння підтримати свій настрій піснею, танцем, медитацією, спогляданням сходу сонця чи смачною їжею… – посилюють здатність до психологічного відновлення. Важливо, що за браку одних ресурсів, їх можна поповнити іншими, а отже – підтримати свою відновлюваність та стимулювати її.
- Навчайте дітей будувати дружні стосунки та дружити, зокрема бути співчутливими та розуміти біль інших.
- Допомагайте дітям допомагати іншим, пропонуйте їм волонтерську роботу для інших та просіть про допомогу для себе.
- Тримайте режим: структура важлива для дітей.
- Робіть паузи, допомагайте дітям перемикатись з того, що їх турбує та засмучує, дозволяйте відпочинок.
- Навчайте дітей турботи про себе, важливості гарно харчуватись, відпочивати, веселитись та займатись спортом.
- Допомагайте дітям встановлювати досяжні цілі та рухатись до них впевнено і поступово, підтримуйте в доланні перешкод.
- Підтримуйте в дітей позитивне самосприйняття, нагадуйте про успіхи та допомагайте зрозуміти, які саме дії призвели до них.
- Будуйте перспективу, показуйте дітям віддалені наслідки сьогоднішніх зусиль, а також допомагайте бачити речі ширше, особливо в ситуаціях неуспіху.
- Показуйте дітям можливості для самопізнання, показуйте, що кожна подія – це можливість дізнатись, “на що я здатний”.
10.Допомагайте дітям приймати зміни як звичайну частину життя, ставити нові цілі, передбачати наслідки, прогнозувати дії.
Сучасне життя – стрімке і непередбачуване, його темп, а також інформаційна та подієва насиченість повсякчасно провокують стреси. Власне, стреси поступово стають його невід’ємною частиною. Заховатися неможливо, але цілком можливо навчити дітлахів життєстійкості й психологічної відновлюваності, а заразом навчитись і самим.
