22 листопада — День пам’яті жертв Голодомору

Цей день — не просто позначка в календарі. Це глибока рана в історії українського народу, яка й досі нагадує про себе болем і скорботою. Трагедія Голодомору назавжди лишила відбиток у пам’яті поколінь, адже торкнулася майже кожної української родини, змінила долі мільйонів людей та стала одним із найжахливіших злочинів проти людяності.

Протягом десятиліть українці пережили три хвилі штучно створених голодів — 1921–1923, 1932–1933 та 1946–1947 років. Наймасштабнішим і найжорстокішим був Голодомор 1932–1933 років, який забрав життя мільйонів українців, знищив цілі родини, спустошив села й міста та мав на меті зламати дух і силу нації.

Сьогодні ми згадуємо тих, хто не дожив, не дочекався, не зміг вижити в умовах жорстокої політики тоталітарного режиму. Ми віддаємо данину пам’яті людям, які залишилися без права на голос, але не зникли з нашої національної свідомості.

У Центрі технічної творчості молоді Дарницького району вихованці та педагоги вшанували пам’ять загиблих, запаливши символічні свічки — як тихий, але міцний знак скорботи, шани та вдячності. У цій миті тиші кожен міг відчути вагу людської трагедії та важливість збереження історичної правди.

Пам’ять про Голодомор — це не лише згадка про минуле. Це наш обов’язок перед тими, хто постраждав, і наше нагадування собі: подібне зло не повинно повторитися знову.

Ми пам’ятаємо. Ми вшановуємо. Ми зберігаємо правду.